
Препарати з групи агоністів рецепторів ГПП-1 — зокрема Ozempic (семаглутид) та Mounjaro (тирзепатид) — можуть зменшувати не лише апетит, а й потяг до алкоголю, нікотину та наркотиків. Про це свідчить масштабне дослідження, опубліковане в журналі British Medical Journal.
Науковці проаналізували медичні дані понад 606 тисяч американських ветеранів із діабетом 2-го типу і спостерігали за ними впродовж трьох років. Тих, хто отримував препарати ГПП-1, порівнювали з пацієнтами, які лікувалися іншими цукрознижувальними засобами.
У групі ГПП-1 ризик розладів, пов’язаних із вживанням психоактивних речовин, виявився помітно нижчим:
Ще помітнішою була різниця у важких наслідках: ризик передозування наркотиками був нижчим на 39%, ймовірність смерті — на 50%, а потреба у невідкладній медичній допомозі — на 31%.
Пояснення дослідники шукають у механізмі дії цих ліків. Вони імітують природний гормон, який виділяється після їжі та впливає на рівень дофаміну, глюкози й апетиту. Саме дофамінова система винагороди відповідає за формування залежностей — тому послаблення тяги стосується не лише їжі.
Професор Клер Андерсон коментує: «Це дослідження доповнює нові роботи, які вивчають вплив препаратів ГПП-1 на мозкові шляхи винагороди та залежності».
Важливо розуміти: дослідження було спостережним — воно фіксує статистичний зв’язок, але не доводить причинно-наслідкового. Щоб підтвердити ефект, потрібні повноцінні клінічні випробування. Ozempic і Mounjaro не зареєстровані як засоби лікування залежностей і застосовуються виключно за призначенням лікаря.
Джерело: «Українська правда. Життя»